Поїздка до Вінниці і Умані


Автор: Кулагін Олексій, учень 7-В класу

        11 жовтня наш 7-В поїхав до Вінниці. Рано-вранці ми поїхали на північ від Миколаєва, до Вінниці. У Миколаївській області ми проїжджали міста Нова Одеса, Вознесенськ, Южноукраїнськ і зробили зупинку у місті Первомайськ. Було дуже рано, тому багато хто спав у дорозі, доки не стало світати.

Після нашої області ми заїхали до Кіровоградської, де зробили зупинку у селі Голованівськ.  Потім ми поїхали до Черкаської, де ми проїжджали Умань. Області, у яких ми були, не мали такої риси, як Вінницька. У ній вже було більше місць, порослих деревами, менше степів і горбиста місцевість. Також наша дорога повернула на захід у сторону Карпат. У Вінницькій області зупинились у Дубовці. Там ми побували у справжній польовій кухні, де ми їли справжній борщ і головне - були у музеї Великої Вітчизняної війни. У музеї збереглися справжні пам’ятки: листи, карти, одяг та зброя з війни не тільки наші, але й речі, які належали фашистам. Нам сказали, якщо будемо себе гарно поводити, то дадуть потримати цю зброю у руках. Тож ми не втрачали можливості потримати справжні трофеї, знайдені у землі, поводились чемно. Прибувши у Вінницю, ми поїхали до музею імені Пирогова М. І. Цей чоловік був просто надзвичайною людиною. Він подолав великий шлях, щоб стати професором. Пирогов перший запропонував робити операції під наркозом. Він міг зробити операцію за одну хвилину. Потім ми поїхали до готелю. Повечерявши, поїхали до  «Рошенівського фонтану», який просто вразив всіх своєю загадковістю. Спочатку показали, як фонтан «танцює» під музику, а потім показали й два фільми, зображені проекторами на найдрібніших краплях води. Сам завод «Рошен» теж знаходиться у Вінниці. Після перегляду фільмів повернулися до готелю.
    На наступний день ми поїхали додому. На зворотній дорозі ми заїхали до Умані, щоб відвідати Софіївський парк. У цьому парку є дуже багато різних видів дерев, кущів і квітів. Парк «Софіївка» заснований у 1796 році власником міста Умані, польським магнатом Станіславом Потоцьким, названий на честь його дружини Софії Вітт-Потоцької і подарований їй до дня іменин в травні 1802 року. Також парк охоплював велику площу 180 га.
    Поїздка запам’яталася мені на все життя. З неї я виніс багато цікавого для себе.  Я дякую нашій вчительці  Любові Іванівні та батькам, без яких цієї поїздки не було б.