“Калейдоскоп вражень” або “ Чого подивитись на Південноукраїнській АЕС”


Автор: Мільниченко Анна, учениця 10-А класу

17 квітня мені, а також іншим бажаючим учням старших класів, випала нагода приєднатись до екскурсії на Южноукраїнську атомну електростанцію, організовану вчителем фізики Самойленко Ольгою Михайлівною, а також вчителем хімії Рибіною Світланою Федорівною.
Чесно кажучи, у самому початку я і думати не могла про те, наскільки захоплюючою та цікавою може стати ця поїздка. Лише після її завершення можу сказати, що в пам’яті закарбувалось все починаючи першим враження від міста, і закінчуючи оглядом АЕС, так би мовити, “з різних ракурсів”.


Южноукраїнськ виявився напрочуд спокійним і в той же час активним містечком, яке дивує особливим ритмом життя. Дуже вразило те, що за весь час подорожі ми не побачили жодної смітинки на вулиці (чого на жаль не скажеш про рідний Миколаїв). Одразу відчувається з яким трепетом і любов’ю мешканці ставляться до того що їх оточує.
Не можу не відзначити, як тепло нас зустріли працівники Південноукраїнської АЕС. Це була не просто гостинність, а непідробна радість, з приводу того, що ми цікавимося тим, що вони роблять. Спеціалісти провели нам екскурсію інформаційним центром, відповідаючи на всі питання, які цікавили нас, стосовно екології та системи безпеки АЕС. Також нам подарували чудові книжки, про роботу електростанції. Після ознайомлення в інформаційному бюро, ретельного розгляду моделей енергоблоків зовні і всередині, отримавши нові знання ми відправились дивитись вже на справжню атомну електростанцію.
Наживо будівля виглядає ще прекрасніше. Неабияку увагу привертають дві речі: велетенська жовто-помаранчева мозаїка на стіні головного корпусу, а також макет України на якому позначено всі атомні електростанції країни. Але найбільш непідробні враження відчуваєш, все-таки коли заходиш в середину, коли бачиш власними очима все те, що до цього бачив лише на малюнках, або у відеосюжетах. Від одного усвідомлення того факту що один необдуманий спуск важеля або натискання кнопки може все зламати мимоволі змушує тремтіти і зберігати обачність (нехай навіть і в тренувальному четвертому корпусі).

Не можна також не згадати краєвид зі скелі Пугач. Із цього оповитого давніми легендами місця величний комплекс будівель на атомну станцію в звичному розумінні схожий не зовсім. Перш за все немає знайомих по численним фотографіям величезних веж у формі зрізаних конусів, що служать для охолодження води з реактора. Точніше, вони є, але через відносно невеликі розміри майже не кидаються в очі. Виглядає звичайно грандіозно, але ніяк не схоже царство "мирного атома", яким це місце, насправді, є.