Цвіт кохання в його серці... (Оповідання)


Автор: Дяченко Ірина, учениця 9Б класу

Ілюстрацію до оповідання намалювала Міхаелянц Рита, учениця 9Б класу

Ось і дійшов він до рідного села. Знав хлопець тут кожну стежинку, кожен кущик… Але все змінилось за два роки. На тому місці, де була хата його сім’ї, зараз пустка, зігнали його рід зі світу. Залишився тільки він, один – самотній, наймит, ласкавий син та закоханий хлопець. Досить було Дмитрові тільки побачити хату Бондарів – і вже серце його починало тоскно стискатися, непокоїтися.

Це сталося тоді, коли він їхав до пана Белінського. Дмитро пообіцяв, що завжди буде вірним і буде пам’ятати ті короткі, але щасливі миті разом з Оксаною. Зупинившись (десь пройшов тиждень) його наздогнали сумні звістки. Його батьків та сестру вбили грабіжники, які дуже часто у них гостювали. Казали, що то друзі

дитинства його рідних, хоча ніхто їх не пам’ятав. Виявилось, що батько Оксани часто програвав у карти, тому заборгував велику суму. Таким чином злодії хотіли шантажувати Дмитра та Оксану. Хлопець сподівався, що хоча б Бондарі залишилися живі. Але, на превелике горе, Оксана померла в дорозі, коли її відвезли до головного. А батьків також вбили.

Дмитро досі не міг пробачити цього собі. Якби він був більш спостережливим та завжди поряд з рідними, то він був би зараз найщасливішим хлопцем на світі. Проте, на  жаль, цього вже ніколи не станеться.

Але цвіт кохання завжди в його серці.

Фото з Інтернет