Золота осінь...


Автор: Бельська Яна, учениця 6а класу 

Для кожного уявлення про осінь різне. Хтось представляє її золотою порою. А хтось, уявляє сірі та похмурі дні, дощі, калюжі та школу… Але ж давайте все таки посміхнемося та не будемо казати про похмурі дні. Адже в усьому ми повинні бачити гарне.

А тепер давайте уявимо таку собі картину… Ви йдете парком, весело приспівуючи свою улюблену пісню. Навколо все ще зелене. Відводячи очі на іншу стежку ви бачите… ви бачите її.

По невеликій стежці йде струнка, красива дівчина. На її плечах пшеничного кольору кудрі, які на сонці віддають золотистий блиск. Ви подумаєте «Чого тут, дивного? Йде красива дівчина ну і що? Їх у нас багато».  Але ж позаду неї вже усе жовте, а перед нею у парку ще залишився зелений. Вона ступає на листя та воно віддає хруст, а потім становиться жовтого відтінку. От вона проходить повз тебе та лагідно посміхнувшись, продовжує свій шлях. Піднявши руку до гори, пташки вилітають до вирію, голосно кажучи на своїй мові, що вона вже прийшла. Така чудова звістка для садівників, бо вони знають яка ця дівчина щедра. Потім вони підлітають до інших хат передаючи цю новину. Осінь вже прийшла. Така чудова, красива, щедра, золотиста.