«Суперечка»


Автор Мільніченко Анна,
учениця 9А класу

Засперечалися якось між собою букви, хто з них найважливіший. 

- «Я найголовніша, – сказала буква «А», - з мене починається наша абетка!"

- «Ні! - заперечила буква "В", головніша я! З мене починаються найрізноманітніші слова: вишня, веселка. Навіть слово вчитель починається з мене!»

 

Тут обізвався м’який знак - «Друзі, що там казати про вас! Ось без мене дійсно не обійтись! Якби не було мене, багато слів стали б просто незрозумілими. Ось взяти слово «біль». Без м’якого знаку вже вийде «біл». Хто зрозуміє таке слово?»

Почула цю суперечку Надійка і сказала: - «Любі мої, дорогі, рідненькі! Як можна вибрати з вас найголовнішу? Це не можливо тому, що кожна з вас є маленькою часточкою нашої мови. І завдяки кожній з вас вона така мелодійна, барвиста та багата. "

Замислились букви над словами дівчинки. І стало їм соромно. В думках кожна розуміла, що Надійка каже правду, що всі вони однаково важливі й незамінні. Та сказати про це вголос не наважувався ніхто. Настала хвилинна тиша…

- «Я знаю! – вигукнула «Я». - Годі вже нам сваритись! Адже кожна з нас  дійсно є унікальною. Однак, поодинці ми лише маленькі букви, а разом ми слова, речення. Ми - ціла наука! Ми – мова!»

- « А й справді, - підхопив м`який знак, - сила наша в єдності! Без вас усіх мене ніхто не зможе зрозуміти, бо так я лише звук, буква. Та поряд з вами все зовсім інакше. Тож «Я» каже правду!».

Всі зааплодували. І вже за секунду «А» обіймало «В», «Я» - м`який знак. І більше ніхто і ніколи не наважувався навіть думати, що він най-най-най. Бо знав, що кожен звук, кожна літера – це маленький скарб нашої величної і неповторної української мови.