Гімназія – це невід’ємна частина мого життя!


 З любов’ю, Ольга Спиця (випускниця 2007 року)

Гімназія – це невід’ємна частина мого життя: скільки б часу не минуло, усе пам’ятаю, наче відбувалося вчора.
До гімназії мене привела найрідніша людина і познайомила з духовними наставниками - своїми колегами та моїми вчителями, до яких я відразу прив’язалася і які стали моєю сім’єю. Завжди відчувала їхню любов та підтримку, натхнення та енергію, відповідальність та відданність своїй справі, що стало важливим прикладом для мого життя.
Чимало однокласників, із якими мені пощастило навчатися протягом 11 років, є моїми друзями і досі.  Упевнена, що будуть завжди. Проводити час разом – одне

задоволення, оскільки небагато людей розуміє та відчуває тебе так добре, як ті, хто росли з тобою із самого малечку і знають тебе більше 20 років.
Споглядаючи в минуле, розумієш, що шкільні роки були найбезтурботнішим часом у житті, хоча для мене, окрім навчання, вони завжди були насиченими подіями, цікавими заходами та проектами. Тоді час від часу нам здавалося, що навантаження шкільної програми велике, але саме завдяки цьому ми випустилися готові до різних випробувань, які кожному із нас приготувало життя.
Гімназія – це дім, мій дім, вона стала ним із того часу, як себе пам’ятаю, і скільки б років не пройшло, вона залишиться рідним домом.
Кожного разу, коли  запитують про школу, я, не роздумуючи, щиро відповідаю, що це місце, із яким у мене пов’язано найтепліші спогади, куди завжди хочеться повертатися, щоб побачити свій дім, свою родину!