Трикрати


Якось, ми усі їздили до Трикратського лісу під місто Вознесенськ.

Спочатку ми мандрували зеленим лісом. Сам він невеличкий, проте  у мене було враження, що він величезний.  Я з друзями  навіть заблукав у лісі, поки ми всі фотографувалися біля  річечки. Довелося гукати та швидко наздоганяти групу. Було страшно і весело одночасно. Пригадалось ще, як всі бігали кругом кремезного дерева і загадували бажання. Виповнилось воно чи ні не знаю, бо забув, що то було за бажання.

 

Але це було ще не найцікавіше. Згадуючи, як ми спускалися у каньйон, мені хочеться знов туди повернутися. Найбільше мені сподобався камінь, який нагадував змію, та як ми видирались на усі ці каменюки. Одна брила була схожа на гніздо. Там ми усі зібралися і дивилися на весь цей краєвид згори.

Після цього ми усі смачно пообідали  на галявині.  Далі ми самі себе розважали. А ще  ми бачили свійських тварин: баранів, овечок  та коня.

Коли ми повертались додому, автобус зупинився і всі фотографувалися у маковому полі. На жаль, я це проспав, але все, що мені вдалося побачити  у каньйоні та лісі,  мене вразило.

Краса цього місця залишиться у  спогадах назавжди.

 

                                         Єфремов Георгій,

ученик 7В класса