Мої враження про гімназію


    Автор: Адубецький Антон,
учень 5-А класу

Восени 2013 року я став гімназистом Миколаївської гімназії №2. До вступу в гімназію я отримав початкову освіту, навчаючись у навчально-виховному комплексі “Зоря” №2, тож у мене було чимало нових яскравих вражень від гімназії.
    Почну з новинок, яких не було у моєму початковому навчальному закладі: шкільний дзвінок і шкільне радіо. У перші дні мене дивував дзвінок, який сповіщав про початок і кінець уроку, адже в моїй першій школі такого дзвінка не було, бо навчальний комплекс поєднував у собі дитячий садок і початкову школу. Тож перші дні я не реагував на дзвінок так, як інші однокласники, але дуже швидко звик і наразі не уявляю гімназію без дзвінка.
  

 Про радіо гімназії годі й казати — дуже корисна опція, яка дозволяє оперативно дізнаватись про щоденне життя і події в гімназії: що, де, коли відбулось, відбувається чи відбудеться; хто, що загубив чи знайшов, а також багато іншого.
Надзвичайно сподобалась мені в гімназії значно більша свобода в пересуванні, оскільки кожен урок відбувається в іншому класі. Самі класи розташовані в об'єднаних між собою двох навчальних корпусах, що дозволяє більше рухатись між уроками. Водночас, більша свобода потребує більшої власної відповідальності та зібраності, бо за короткі перерви між уроками потрібно встигнути поспілкуватись з однокласниками, перейти до іншого класу і не запізнитись на наступний урок.
    Окремо вразили мене в гімназії своїм професіоналізмом вчителі, майже всі без винятку. З перших хвилин знайомства з кожним викладачем ставало зрозуміло, що перед тобою дійсно інтелектуал, а з перших уроків приходило відчуття давнього знайомства і бажання навчатись новим знанням. Мої періодичні втрату інтересу та лінощі вчителі вміло викорінюють, спонукаючи мене розкривати свої здібності і досягати успіхів, за що я їм щиро вдячний.
    Неможливо оминути увагою нових однокласників, надзвичайно дружних, талановитих, успішних та життєрадісних, більшість з яких за короткий час стали мені друзями, гарними товаришами і подругами. Мене вабить система учнівського самоврядування в гімназії, яка, на мою думку, у її лідерів додатково стимулює почуття відповідальності, бажання гарно навчатись, а також формує враження причетності до управління і центру прийняття рішень.  
    Я щиро полюбив свою гімназію, а вона — певен — мене. Я пишаюсь своєю гімназією і роблю все для того, щоб згодом гімназія пишалася мною.