Останній день конкурсу
- Деталі
- Опубліковано: Субота, 02 травня 2015, 19:27
- Перегляди: 2214
Автор: Алтухова Валерія, учениця 8В класу
23.04.2015 в городском Доме творчества учащихся состоялось торжественное открытие VIIІ Международного конкурса школьных медиа...
Що ж, усьому доброму колись приходить кінець. Так само і наш різноманітно - яскравий конкурс
теж набув кінця. Як же пройшов останній день спілкування юнкорів?
Останнього дня зранку усі юнкори поїхали до Балабанівського лісу де відвідали Алею пам’яті журналістів, що загинули під час виконання службових обов’язків, посадили ялинки та вшанували їх пам'ять хвилиною мовчання. Думаючи про те, яка небезпечна їх робота, мене охоплює гордість за них. Вони, ризикуючи власним життям йдуть на пошук правди. Вони йдуть відкрити людям заплямовані очі. Вони-благородні лицарі народу. Після помінання душ цих відважних людей юнкори відправилися на останній у цьому році захід - відвідання зоопарку.
У зоопарку завжди чудова атмосфера. Кумедні мавпочки, прекрасні коні, пістряві птахи, що заворожуюсь своїми барвами. Мабуть, навіть більше ніж тварини нам сподобався потяг. Так, потяг - невеличкий, блакитного кольору. Як би ми не намагалися сісти у нього, він завжди проїжджав повз нас, але ми були невгамовні. Не вийшло осідлати потяг, той що? Ми бажали спілкуватися та веселитися, а не сумувати, тож ми пішли годувати страусів. Які ж вони були гарні! Великі, чорні очі з віями дивилися на нас. Вони жадно, але кумедно поїдали хліб просто з наших рук. Незабутнє відчуття!
Весь залишок дня ми просто гуляли та спілкувалися з такими ж юнкорами. Це так чудово, коли є час насолодитися відчуттям радості, безпеки, свободи, цілковитого щастя! Ти можеш займатися улюбленою справою і ніхто не може тобі завадити у цьому.
А що ж я можу сказати взагалі, про цей день? Це був не просто похід до зоопарку. Це був вхід до якоїсь чарівної країни, де тобі усі радіють, завжди весело, де ти - дитина. Просто пам'ятайте: скільки б не було вам років, у душі ми завжди діти. І саме в цей день ми змогли визволити наш "дитячий садок" із нашої, подорослішої души.