Нова зірочка Мільніченко Анна!
- Деталі
- Опубліковано: Понеділок, 17 жовтня 2016, 09:42
- Перегляди: 2011
Учениця 9А класу Мільніченко Анна здобула перемогу у міському конкурсі віршів до Дня Захисника Вітчизни.
Знайомтеся з її творчістю...
«День перемоги»
Вже танкові гармати відгриміли,
День перемоги світ відсвіяткував,
А мати все сидить, чекає сина,
Він повернутися живим їй обіцяв.
Прийшли додому вже сини сусідки,
Її невістка накрива на стіл,
І радо зустрічають малі дітки
З війни своїх героїв-татусів.
Вона молила Господа до ранку,
Стискалось серце болем у грудях,
Знесилена, заснула на світанку,
Заплакана, з іконою в руках.
Щебечуть солов'ї на сході сонця,
Палає оксамитом небокрай,
Та раптом, хтось постукав у віконце
«Прокинся, мамо! Сина зустрічай!
До тебе довго йшов я з поля бою,
Для тебе перемогу здобував,
Я знав, що я зустрінуся з тобою,
Бо повернутися живим я слово дав.»
«Сон»
Наснилось, що я маю крила
Такі прекрасні й чарівні,
Що я до сонечка злетіла
Мов ясний місяць до зорі.
Що маю я прегарні чари,
Що вмію я творить добро
І, що не знаю я печалі
Яка буває у кіно.
Наснилось,що війни немає,
Що процвітає рідний край
І люди горя в нім не знают
І те життя їм наче рай.
Що за народ прошу у Бога,
За матерів і за дітей
За мертвого і за живого
За грішних й праведних людей.
«Моя Україно»
Моя Україно, люблю тебе змалку,
Люблю тебе так, як ніхто не любив.
Люблю за твої золотаві світанки,
За щебет ранковий в гаю солов'їв.
Люблю тебе, нене, за сяючі зорі,
За сині волошки в достиглих житах,
За дощик рясний, за озера прозорі,
За запах медовий на диких полях.
Тут рідне усе і дорога до школи,
І дім, що мій прадід для нас збудував.
Люблю тебе так, як ніхто і ніколи
У цілому світі тебе не кохав.
«Небилиця»
Їсть цукерки бегемот,
Варить білочка компот,
Їжачок слона лякає,
Вовк від зайчика тікає.
Крокодил гопак танцює,
Свій портрет вівця малює.
Стали бджоли м’ячем грати,
Риби-весело співати,
Заплела ворона косу,
Пішла в гості до Барбоса.
Взули ковзани олені,
Шапки натягли зелені.
А бобри і бобренята,
В сніжки граються завзято.
Кіт Мурко вірші читає,
Сіра мишка їх складає.
Та насправді, кожен знає,
Таке в казках лиш буває.
«Безкінечні казочки»
Розкажу тобі малятко
Казочку про зайченятко.
Хрумкав зайчик капустинку,
За капустою морквинку
А що далі? Звідки знати?
Треба зайчика спитати.
Розповім я казку й другу.
Паслась кізочка на лугу.
Синя хмарка налетіла,
Всю травичку намочила.
Далі що було не знаю,
Третю казку починаю.
Бігла мишка через поле,
Назбирала квітів море,
Бігла пісеньку співала,
Ой, забула, що казала.
Про мишатко і зайчатко
починай читать с початку.
