Що за звір такий – шиншила?
- Деталі
- Перегляди: 12618
Автор: Лапська Анастасія, учениця 11-Б класу, Переможець ІІ (міського) етапу МАН з екології
Шиншила – не хутро, а домашній улюбленець.
Майже кожна людина має вдома якусь домашню тваринку: собаку, кішку…або шиншилу. Це дивовижне створіння стало для мене сенсом життя. Важко повірити, але у цього гризуна рівень інтелекту такий самий як у кішки! Захоче
якусь смачну травичку і буде дивитись на тебе своїми очами-бусинками і випросить.
Вуса, лапи, хвіст
Шиншила – невеличка тварина з довжиною тіла 22-38 см, до яких додаються ще 10-17 см хвоста, покритого жорсткими волосками. Довгі вуса та круглі крупні вуха допомагають їм пристосовуватись до нічного життя. Неймовірно, але скелет шиншили здатний стискатися у вертикальній площині! Це дозволяє їм у природних умовах пролазити у вузькі щілини. Окрім того у них швидка реакція, яка компенсує слабкий зір. Вага тіла невелика – 360-490 г самці, 380-460 г самки – що дає змогу навіть дитині тримати її на руках. Головне – бути обережним та не ображати тваринку.
М’яке нічне щастя
У шиншили дуже густе та пухнасте хутро. Важко повірити, але в одній їхній волосяній фолікулі налічується понад 50 тисяч волосків, на відміну від людини, у якої всього 1-3! До того ж, воно є гіпоалергенним, тобто не визиває алергії. Навіть якщо у вас проблеми і ви не можете утримувати вдома кішку, собаку або будь-яку іншу тварину, шиншила – це ідеальний варіант.
Цей домашній улюбленець ніколи не сидить на місці, а весь час бігає по клітці і досліджує світ навколо себе. Задля забезпечення середовища, у якому можна багато усього дослідити, їй потрібна велика клітка, і коли вона знайде щось цікаве – покличе до себе, щоб поділитись цим. І така ситуація найчастіше виникає вночі.
Чому вночі? Адже це нічний житель. У природних умовах саме в цей час доби вони виходять на полювання, спарюються, їдять, активно рухаються. В домашніх умовах їх поведінка схожа, окрім полювання. Полюють вони лише на серця людей, своїм щирим поглядом, кажучи: «Візьми мене до себе».
Адамове яблуко
Шиншила буде привертати увагу до себе, щоб ви випустили її на волю. Але випускати її вкрай небажано. Чому?
Шиншила – це гризун і тому може перегризти провід, пролізти у диван та зіпсувати його, залізти на стіл та впасти… Було багато випадків, коли вона загинула саме на прогулянці через необережність хазяїна: з’їла листок тієї трави, яку їй не можна, отруїлась, померла; впала з підвіконня, отримала серйозну травму, померла… Тому треба бути обережним та слідкувати за тим, де знаходиться тваринка.
Літо, сонце, жара
Але, як з будь-якою домашньою твариною, шиншила має декілька нюансів у догляді. По-перше, це температурний режим. Якщо ми можемо при низьких температурах одягтись, а при високих – зняти одяг, то шиншила так зробити не може, тому для неї треба підтримувати певну температуру. Від 18 до 20 – найкраще, 20-23 – нормально, 23-25 – вже жарко, і тварина стає млявою та відмовляється від їжі, 30 – смертельний, при якому тваринка може отримати тепловий удар і загинути. Якщо ви все ж таки не дотримались цих правил, треба виконати декілька неважких рекомендацій, щоб привести її до тями: взяти її на руки, відкрити морозилку і тримати на руках 10-15 хв., доки температура тіла не стане нормальною.
Увага, висока напруга!
По-друге, це стресова нестійкість. Тривала відсутність води, перехід від одного раціону харчування до іншого, необережна поведінка людини в той час, коли вона піклується про дитинчат – усе це веде до стресу, через який може виникнути зупинка серця. А якщо вона вже злякалась, то треба посадити її на руки, погладити та говорити тихим голосом, намагаючись заспокоїти.
Смачного повинно бути в міру
І по-третє, це раціон харчування. Шиншила має дуже ніжний шлунок і тому потрібно ретельно слідкувати за тим, що вона споживає. При обиранні корму обов’язково треба звернути увагу на деякі показники. Найкращий корм повинен мати у собі: сирого протеїну – 12-15%, сиру клітковину – 15-18%, жирів – 3%, кальцію – 1-1,5% та фосфору – 0,5%. Класти корм до кормушки потрібно раз на день, щоб вона у будь-який момент могла підійти та поїсти, а не кликати вас.
Інколи за гарну поведінку можна побалувати шиншилу плодами шипшини або плодами чорноплідної горобини, глоду, або частиною сухого яблука, шматочком сушеної моркви, або половинкою пластинки дієтичних хлібців. Також можна дати 1 насінину гарбуза – вона корисна тим, що є профілактикою від гельмінтів, але для вагітних вона заборонена. Якщо їжа корисна, то і тваринка почуває себе добре.
Підбиваємо підсумки
Отже, шиншила – це домашній улюбленець для будь-кого. Гіпоалергенне м’яке хутро не буде викликати алергію, а великі очі-бусинки розтоплять серце будь-кого… Але треба пам´ятати основні правила утримання: температурний режим, відсутність стресу та правильний раціон харчування.
Не втрачайте свій шанс отримати надійного друга та приємні хвилини відпочинку.
