Науково-практична конференція

Деталі

Перегляди: 963

У 2021 році широко відзначатиметься 150-річниця
з дня народження видатної української поетеси,
драматурга, перекладача - Лесі Українки.
Учні нашої гімназії підготували роботи
до участі в обласній науково-практичній конфренції
"Творчість Лесі Українки і сучасність"

Часовенко Олександр, учень 8-А класу

«Мріє, не зрадь!»

Мрія... Людина не може жити без неї. Це своєрідний орієнтир, який спрямовує наш шлях і наповнює його змістом. Людина, окрилена мрією, здатна перевернути світ... Але, на жаль, у житті не завжди все буває так, як нам хочеться, іноді обставини бувають сильнішими за людину... Згадаймо Лесю Українку і її "тридцятилітню війну"з хворобою. Ще зовсім юною, позбавлена через хворобу звичних дитячих радощів, вона не згорнула крила, не зневірилась у собі і в людях, а боролась за право жити, а не існувати. Чи знаєте ви, що Лесине прізвище Косач означає "тетерук" - великий лісовий птах з чорним блискучим оперенням і хвостом, подібним до ліри? Для мене Леся і є фантастичною яскравою птахою, яка просто з дитинства ввійшла в літературу і залишилася в ній навіки як символ мужності, стійкості та нездоланності людського духу.
Про що мріяла Леся? Чим цікавилася, жила? Це не були матеріальні речі, без яких іноді почувають себе глибоко нещасними сучасні діти. Я, наприклад, нещодавно дізнався, що Українська маркетингова група провела соціологічне дослідження "Про що мріють українські діти?". Порівнювали мрії здорових дітей та тих, які мають складні захворювання. Я був вражений результатами: зрозуміло, що для хворої дитини найбільшою мрією буде одужання, а от те, що аж 90 % здорових дітей мріють лише про матеріальні речі: супермодний айпад, новий планшет, смарт-годинник... - було для мене одкровенням, навіть шоком. Куди ж подівалися мрійники й диваки, без яких світ стає чорно-білим?У сучасному світі вже немає місця фантазерам і... лицарям?! Знову ж проводжу аналогію. Леся Українка з дитинства захоплювалась історією і навіть написала підручник.
Згадаймо її вірш "Мрії":

У дитячi любi роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вiк лицарства.

Мабуть, для декого дивно (якщо знову ж таки брати до уваги вже згадану статистику), але Лесю приваблювали не багаті принци чи розкішні королівни. Вона була зачарована силою духу і мужністю тих, хто навіть перед загрозою смерті не хотів здаватись.
Не здаватися, боротися із своїми недоліками, уперто йти до мети, навіть якщо здається, що проти тебе весь світ, хіба не цього навчають Лесині твори? А ще мріяти... Леся мріяла стати художником, бо гарно малювала, також музикантом, бо мала неабиякий хист до музики.А ще дуже хотіла бути потрібною людям.Просто жити і приносити користь:

Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть думи сумні!

Іноді чуємо: "Є лише мрії – і нема висоти"... А в неї була. Цією висотою стали віра у власні сили, у свій народ, його краще майбутнє:
...Мріє, станься живою!
Слово, коли ти живе, статися тілом пора.
Хто моря переплив і спалив кораблі за собою,
Той не вмре, не здобувши нового добра… ("Мріє, не зрадь..")

Сергеєва Єлизавета, учениця 9-Б класу

Я Єсмь

Зневіра... Страшне відчуття, жахливіше, ніж відчай... Відчай – то спалах, вогонь, болісний, але поштовх.. «Зневі-ра» – попіл, холодний, сipий, мертвий...
Гортаю сторінки підручника, вдивляюся у світлини... «Heгaрна, – чую голос мами. – Це ж фото Лесі Українки? Дивно, в підручнику завжди розміщують це фото. Якась вона на ньому невиразна, схожа на чоловіка.. » Здивовано підводжу очі. Але це ж не Instagram, де тілький побачимо гнучку постать, оголені груди, штучні обличчя. Чому негарна? Мабуть, правильно сказати «природня», «виснажена хворобою». Схожа на чоловіка? Недарма ж «донька Прометея»: «Я на гору круту кремяную Буду камінь важкий підіймать...», але з іншого боку: «Стояла я і слухала веспу..» Xіба дівчина, яка вміє слухати весну, крізь сльози сміятися, може бути негaрною? Я обертаюся до мами, на візочку мені це не зовсім зручно: «Мамо, а я гарна?» Губи зрадливо затремтіли, а права рука безпорадно лягла на коліно. «Знаєш, мамо, – продовжую схвильовано й різко, – а для мене Леся найкраща! Уявляєш, у дванадцять років їй діагностували туберкульоз, прооперували руку і видалили кістки, уражені хворобою, а вона вивчас мови, пише вірші, навіть бере уроки малювання в Київській художній школi Олександра Мурашка... А чи відомо тобі, що Леся чудово співала, грала на фортепіано? В ї житті були справжні друзі, кохання,» – сльози навернулися на очі... «Ти віриш у мене, мамо?!»
На плечах я відчула тепло маминих рук, таких рідних, лагідних... На мить я замислилася: «А яким був дотик рук Лесиної мами... На жаль, Лесе, ти не могла відчути такої любові, твоя неня навіть в очі називала тебе дурною, протиставляла старшому брату, не перестаючи нахвалювати хлопця. Але ж ти, незважаючи ні на що, дуже любила її і моторошно страждала через відсутність підтримки, родинного тепла. Ось чому наполегливо прагнула довести, що не така вже і нікчема, а оскільки Ольга Петрівна важливе значення надавала літературі, ти намагалася проявити себе тут. Зовсім по-дитячому хотіла заслужити материнську любов, не розуміючи ще, що таке почуття, на відміну, скажімо, від поваги або вдячності, заслужити неможливо». Матуся перервала мої роздуми: «Звичайно вірю, доню! І ти завжди найкраща і найгарніша для мене.»
Повертаюсь до сторінок підручника, але подумки чую її голос: «Життя непросте, у ньому є все: i біль, і радість, і відчай, і мрія, і зневіра, і щастя почуттів... Що обереш ти?» Знову відчула тепло і підтримку маминих рук, торкнулась iх щокою. Радість і бажання подолати біль, витримати цей «peабілітаційний період» прокинулися з новою силою. «Зможу! Подолаю! Буду «крізь сльози сміятись»! Буду слухати весну! Буду! Я есмь!»

Коваленко Ольга, учениця 10-Акласу

НІ, Я ЖИВА, Я БУДУ ВІЧНО ЖИТИ!
Я В СЕРЦІ МАЮ ТЕ, ЩО НЕ ВМИРАЄ!

Мета: розкрити образ жінки – поборника за провідні феміністичні ідеї XIX століття, що власним прикладом надихала на боротьбу за права жінок.
Актуальність: проблема фемінізму – ідеології прав жінок – у рівноправ’ї із чоловіками була і буде актуальною в суспільстві. Леся Українка як яскравий приклад сили духу, незламності в боротьбі за велику справу для блага жінок виступила тим лакмусом, що визначив рівень реакції середовища на проблеми жіноцтва. Через це відому поетесу названо одним із символів українського фемінізму другої половини XIX століття; до наших часів її приклад надихає багатьох людей на боротьбу за свої права, справедливість, волю, за можливість вибору життєвої самореалізації.
Завдання: ознайомити здобувачів освіти із соціалізацією жіноцтва XIX століття через життєвий образ Лесі Українки.
Ще з часів Давнього миру та протягом Середньовіччя існували жінки, які розуміли, що вони можуть бути рівними з чоловіками та навіть перевершувати їх у багатьох сферах діяльності, такі як: Семіраміда, Сапфо Мітіленська, Таїс Афінська. Безліч письменниць, воїнів, королев, художниць могли скласти конкуренцію чоловікам, але через патріархальний устрій правління найчастіше не могли досягти таких успіхів та вершин, як це робили чоловіки. Тому ще з XII століття жінки почали розуміти, що вони повинні боротися за рівність та відстоювати свої права, – так і почали зароджуватися феміністичні ідеї в суспільстві. Протягом пізнього Середньовіччя і Ренесансу жінки були не тільки об’єктом натхнення для чоловіків, а й самореалізовувались у літературі, живописі, музиці та навіть воєнній справі. Проте найбільший феміністичний стрибок стався в XIX столітті. Жінкам набридла патріархальна система правління, пригнічення в суспільстві, відсутність реалізації особистості без впливових чоловіків. Вони прагнули мати право голосу та вибору. XIX століття – це поштовх до реалізації феміністичних ідей.
Якщо говорити про емансипацію в Україні, то одразу ж спадає на думку прізвище відомої поетеси та політичної діячки – Лесі Українки. Як сучасна прогресивна жінка із новітніми поглядами на життя виступала за права жінок, та у своїх творах представляла жінку в новому образі, зовсім не такому, яким його створила патріархальна система. На мою думку, на прогресивність поглядів Лесі Українки вплинула родина та зрушення в українському суспільстві. Мати Лариси Косач – відома українська письменниця – Олена Пчілка – підтримувала феміністичні організації, була активною учасницею «жіночого руху» і навіть видала спільний альманах українок – «Перший вінок». Батько Лесі Українки був представником прогресивної інтелігенції та теж вплинув на дочку. Перейнявши принципи та ідеї батьків, письменниця позиціонує себе як феміністка і активно бере участь у політичному та громадському житті країни. «…вперше прозвучав інтелігентний жіночий голос, а разом із ним і феміністична ідея…» - так кажуть про Лесю Українку сучасники.
Отже, що ж значить Леся Українка для культурного та соціального надбання українського народу?
По-перше, письменниця є прикладом та символом для українського народу, як вольова, незламна жінка, яка готова боротися за свої права, висвітлювати проблему нерівності у своїх творах. Леся Українка була і є стимулом для боротьби та непокірності, відстоювання ідеологій та принципів; закликала людину, що обирає свої можливості та долю.
Проте, як реалізовувала Леся Українка свою життєву програму? Письменниця була учасницею соціально – демократичної групи Івана Стешенка, що пропагувала «інтелігентну» розв’язку революційних ідей через освіту суспільства. Саме участь у цій організації надала можливості Лесі Українці сформуватися як політику – поборнику за права зурбанізованого суспільства, зокрема впровадити ідею емансипації жінок. Власне Леся Українка ніби готувала суспільство, зокрема жіноцтво, до сприйняття нового вільного (у всіх своїх проявах) життя. І це зрозуміло, бо партробота поетеси – це обробка соціальних ідей через письменницьке світосприйняття (полемічна стаття «Не так тії вороги, як добрії люди» (1897р.), програмна брошура «Царі, пани і люди» (1903р.)). Проте хворобливість давалась взнаки, тому ввесь свій запал до визвольних змагань реалізовувала через поетичне слово: визволення національне, духовне, ґендерне.
По-друге, її літературна спадщина є гордістю та надбанням українського народу. А й справді, письменниця в багатьох своїх творах зображує жінку в новому світі: як вільну, незалежну, сильну, люблячу особистість. Акцентуючи свою увагу, що імітацію чоловічих стандартів поступово заперечено; це видно навіть по тому, що письменниці відмовляються від чоловічих псевдонімів та працюють під суто жіночими.
Чи твори Лесі Українки містять елементи фемінізму? Так, хоча інколи і прихованого. Феміністичні ідеї поетеси – це подання двох позицій: з одного боку природної, з іншої – стан жіноцтва сумний та потребує боротьби. А поза контекстом читаємо – боротьба з домінуванням патріархальних традицій. Тому і піднімає Леся Українка у багатьох творах проблеми комунікації, інтерпретації сказаного і почутого, жіноче безголосся. Тому і трактуються поняття «віра», «любов», «щастя», «самореалізація» двійко. Через це, зокрема в образі Мавки у драмі-феєрії «Лісова пісня», в одній героїні поєднано суто традиційну жіночність та пошуки права голосу, а отже, феміністичне трактування.
Ні, любий, я тобі не дорікаю, а тільки – смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись!
Традиційність приземленого образу Мавки патріархальної протиставлено образу Мавки, що обдарована Богом, а значить вірою в себе, у свою самореалізацію.
Ні, я жива, я буду вічно жити
Я в серці маю те, що не вмирає!
Отже, образ Мавки – це зображення нової концепції жінки із поєднанням фемінізації суспільства та простих жіночих цінностей. Я вважаю, що Леся Українка здійснила справжню «культурну революцію» у тогочасній літературі, звеличуючи роль жінки в суспільстві. Література, яка розкриває проблеми людства, надихаючи читачів та даючи розуміння про необхідність зміни деяких правил та ідеалів у нашому суспільстві. Її твoрчіcть — нoве слoво не тільки в українcькій, але й у cвітовій літературі. Життя поeтecи — цe лeгeндарний звитяг мужньої і мудрої людини, гeніального митця і бoрця, ніжнoї й нeскореної жінки, рівнoцінну постать якій важкo знайти навіть на «планетарних художніх теренах».

Список використаної літератури:
1. wikipedia - Леся Українка
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%8F_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B0 –
2. Жіночий рух в Україні
http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Zhinochy_rukh_v_Ukraini
3. Леся Українка – канонізована феміністка
https://povaha.org.ua/kanonizovana-feministkamy-scho-my-znajemo-pro-lesyu-ukrajinku
4. Фемінізм в українській літературі кінця XIX – початку XX століття
https://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/14034/
5.Фемінізм у творчості Лесі Українки
https://ukrlit.net/article/242.html

Кім Марія, учениця 11-Б класу

"Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна''.
Її надія - то Україна, широкі степи й синій Дніпро.
Вона промінь рідного краю,
Бо це слово методом спроб
Створила сама.
Вона - Українка.
Вона - наш народ.
Її слово - це подих,
Що не без перешкод,
Вона принесла,
На крилах геніальності духу.
На них ж бо злетіла, як на піснях.
Її серце огненне, спалене горем,
Бо вона живе не вчора — сьогодні.
Заборони, хвороба і кволість статури —
Ніщо проти нерукотворної скульптури.

Дяченко Ірина,учениця 11-Б класу
Есе ,,Мрію словом я торкнутись серця..."
Прочитавши перші рядки будь-якого твору Лесі Українки, багато хто може одразу пізнати її авторство завдяки словам болю та надії, бажанню жити та стати вільною. Думаю, жоден не може сказати, що її життя було легким та сповненим радістю, але вона сама, незважаючи на свій біль, шукала щастя в кожній дрібній для когось речі: у квітці, у цвіті дерева, у сонячному промені.
Чого ж найбільше хотіла поетеса? Щоб її почули: її крик та біль, в одну ж мить - і щастя. Вона в кожний свій твір, у кожне слово вкладала частинку своєї душі.
Вивчаючи творчість Лесі Українки, на жаль, я не так, як потрібно звертала увагу на всю глибину почуттів, що хотіла донести поетеса. Для мене вона була далекою людиною, легендою, яка є символом українського слова. Але я не могла у той час побачити в ній оту тендітну дівчину, що благає про допомогу, що хоче бути почутою, що мріє знову стати вільною від кайданів хвороби. Через якийсь час я знову повернулась до її творів. На той момент я не знала, чого саме хочу зрозуміти та почерпнути, але все ж таки я знову почала її читати. Спочатку моє ставлення не змінювалось, але після прочитання вірша ,,Горить моє серце...” я змогла по-справжньому розкрити усю глибину страждання, болю та бажання бути здоровою. Деякі рядки стали для мене особливо близькими, навіть занадто, чого я не могла очікувати. Після цього Леся для мене стала людиною близькою за прагненням жити та бути щасливою.
"Contra spem spero!”, "Мріє, не зрадь!” та "Надія” стали для мене творами-напуттям. Леся Українка може бути прикладом для кожного, хто зламаний, хто переживає біль чи втрату, хто жалкує за минулим і не може дивитися в майбутнє. Поетеса продовжувала жити до останнього. Вона могла одразу ж здатись, просто поступово чекати кінця, не розуміючи, за що її так покарано, але вона тоді почала свій творчий шлях. Саме слово допомагало їй жити, лише рима сприяла подоланню зневіри та розпачу, а вірші рятували від страху та болю.
У своїх творах поетеса могла виражати справжні емоції. Усі ми знаємо її вислів: ,,Щоб не плакать, я сміялась”. У житті вона була сильною, намагалась боротись, жити, шукати щастя, але в душі все одно була наповнена гіркотою та сумом, що полонили її. Тому, щоб позбутись їх, вона була чесною на папері чи згодом у словах, коли вже зовсім не могла писати. Саме через свої вірші вона кричала, вивільняла весь негатив та сподівалась, що мрія таки не зрадить її.
На той час, на превеликий жаль, не існувало тренінгів, як сьогодні, де поетеса могла б передавати досвід іншим, але альтернативою була літературна діяльність та поезія. Саме через слово Леся змогла передати не лише своїм сучасникам, а й нам, усі свої життєві мудрощі, усі настанови на щасливе життя, допомогу для подолання болю та звільнення.
На її долю впав не один тяжкий тягар, але усе це змогло стимулювати її писати та творити слово, яке однак стало твердою крицею. Я справді сподіваюсь, що, незважаючи на свою хворобу, вона була щасливою.